Класичний лібералізм набув повного розквіту на початку XVIII століття, будуючись на ідеях, що з'явилися принаймні ще в XVI столітті, в іберійському, британському та центральноєвропейському контекстах, і він був основоположним для Американської революції та ширше «Американського проекту»[8][9][10].
Інколи класичним лібералізмом називають всі види лібералізму, які існували до XX століття. До Великої депресії та появи соціал-лібералізму класичний лібералізм називався економічним лібералізмом. Пізніше цей термін використовувався як ретронім, щоб відрізнити попередній лібералізм XIX-го століття від соціал-лібералізму[11]. За сучасними стандартами, у Сполучених Штатах[en] простий «лібералізм» часто означає соціал-лібералізм, але в Європі[en] та Австралії[en] простий «лібералізм» часто означає класичний лібералізм[12][13]. У контексті американської політики «класичний лібералізм» можна описати як «фіскально консервативний» і «соціально ліберальний»[14]. Незважаючи на це, класичні ліберали схильні відкидати більшу толерантність правих[en] до економічного протекціонізму та схильність лівих[en] до колективних групових прав через центральний принцип класичного лібералізму — індивідуалізм[15]. Починаючи з 1970-х, цей термін використовують лібертаріанці для позначення віри в економічну свободу та мінімальну державу. Тому інколи буває важко точно з'ясувати значення терміну в літературі.
↑«Термін класичний лібералізм був застосований ретроспективно, аби відрізняти ранній лібералізм 19-го століття від сучасного, який тут має назву соціальний лібералізм» ст. 52, James L. Richardson, Contending Liberalisms in World Politics: Ideology and Power, Lynne Rienner Publishers, 2001.
↑Montesquieu and His Legacy. State University of New York Press. 04 листопада 2008. Процитовано 14 жовтня 2023.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)(англ.)
↑Mayne, Alan James (1999). From Politics Past to Politics Future: An Integrated Analysis of Current and Emergent Paradigmss. Westport, Connecticut: Greenwood Publishing Group. pp. 124–125. ISBN 0275961516.
↑Ishiyama, John T.; Breuning, Marijke (2011). Neoclassical liberals. 21st Century Political Science A Reference Handbook. SAGE Publications, Inc. с. 596—603. ISBN978-1-4129 6901-7. {{cite book}}: Проігноровано невідомий параметр |collaboration= (довідка)
↑Douma, Michael. (2018). What is Classical Liberal History?. Lexington Books. ISBN978-1-4985-3610-3.
Richardson, James L. (2001). Contending Liberalisms in World Politics: Ideology and Power. Boulder, Colorado: Lynne Rienner Publishers. ISBN155587939X.